Кожанка

смт. Кожанка Широта:49°58'00'' Північної широти Довгота: 29°45'00'' Східної довготи Висота над рівнем моря:190

Селище Кожанка

Селище Кожанка

Село Кожанка було засноване в ХІV ст. Навкруги на багато кілометрів простягались пущі. А ще були соковиті пасовища. Ось чому головним заняттям місцевих жителів було мисливство і скотарство. Пізніше з’явилося ремесло кушнірство (вичинка шкіри). Від головного заняття жителів і пішла назва села.

Річка Кам’янка, на якій розміщена Кожанка, бере початок поблизу села Бровки Андрушівського району Житомирської обл. Є лівою притокою Росі, що впадає в Дніпро. Біля витоку місцеві жителі називають її Бровкою за назвою однойменного населеного пункту. Далі – Кам’янкою. Свою назву річка одержала за кам’янисте дно поблизу села Кам’янка. Адже вона протікає по відрогах Українського кристалічного щита, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи, які утворювали на річці пороги.

Між Кожанкою та селом Малополовецьке є давня могила; але ніхто із місцевих жителів не називає її Ядвігою, і не чув про переказ, який розповів автор огляду могил Київської губернії.

Кожанка і сусіднє село Зубарі у 1775 році перейшли у власність графа Владислава Браніцького.

1859 року Браніцький будує цукрозавод.

1863 року в Кожанці відбувся виступ селян проти поміщиків.

З 1864 року Кожанка стала волостю Васильківського повіту, до якого входило 6 сіл і 1 хутір: Кожанка, Зубарі, Триліси, Королівка, Пилипівка, Кошляки і х. Єлізабетка.

1923 р. Кожанська волость стала районом. Кожанський район налічував 18 сіл, входив до Білоцерківської округи, проіснував до 1929 р.

В роки тамчасової фашистської окупації в Кожанці і Зубарях діяла підпільна організація сприяння партизанам. Керував нею Д.Ю.Дяченко.

Зараз Кожанка – селище.

Це варто відвідати

Миколаєнко Іван Дементійович народився в с. Кожанка.

У 1935 р. закінчив 7 класів Кожанської середньої школи. Гвардії старший сержант, помічник командира взводу 60-го Гвардійського полку.

В Радянській Армії з 1940 р., кавалерист . В період з 10 по18 січня 1945 року при підході до польського міста Томашув, де  гітлерівці

висадили в повітря всі мости через річку Піліцу, Іван Дементійович зі своїм взводом  форсував крижану річку і знищив 40  гітлерівських солдат, 7 офіцерів, 10 мінометних

обслуг, давши можливість своєму полку своєчасно виконати бойовий наказ. Він дійшов до

самого Берліна. Його груди прикрасили бойові нагороди: ордени Червоної Зірки; орден Вітчизняної Війни ІІ ступеня; медаль «За відвагу». А 6 квітня 1945 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У рідну Кожанку повернувся в 1946 році. Тяжкі поранення вплинули на стан здоров’я, і в 1948 році обірвалося життя героя.

На братській могилі біля цукрозаводу в 1978 році споруджено обеліск бойової слави. Тут поховано 29 воїнів, які визволяли Кожанку в листопаді 1943 року: чехи, словаки, радянські воїни різних аціональностей.
А також захоронено 20 солдат, імена яких і досі не встановлено.

У 1976 році в центрі селища Кожанка споруджено меморіал загиблим воїнам-односельцям, які не повернулися з поля бою. На меморіалі золотими буквами викарбовано 270 імен тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.

У 1955 р. на братській могилі біля середньої школи споруджено пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни. Тут поховано 28 воїнів-героїв, які 7 листопада 1943 р. звільнили Кожанку від окупантів. Крім того, тут захоронено 17 бійців, імена яких і досі невідомі.

 

Кожанська Покровська церква була побудована у 1758 р., нині це – пам’ятник архітектури.  На території церкви захоронений священик Дмитро

Парфентійович Омеляновский. Помер 24 жовтня 1891 року, на 73 році життя. Був священиком 48 років.

 

Ответить